широковерхий
ШИРОКОВЕ́РХИЙ, а, е.
З широкою верхньою частиною (про предмети).
Посеред підлоги, недалеко від вогнища, стало видно викладену камінням ще одну яму-піч, у якій пекли хліб, різний посуд біля неї – череп'яні з вузькими шийками корчаги й широковерхі горнці, дерев'яні кадоби, ночви, миски (С. Скляренко);
// Який має розложисте гілля (про дерево, кущ); крислатий.
Ось ви мовчки, не дивлячись нікуди, оділись; мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)