ширяти
ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок.
1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах.
Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Грінченко);
Ось хрущ гуде понуро і зникає, А там орлан ширяє нерухомий (П. Куліш);
Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген (О. Ільченко);
Яструб ширяє в повітрі широкими кругами (О. Донченко);
* Образно. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом (Ю. Яновський);
// Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер).
Перше відділення – планерне. Протягом 40 хвилин над аеродромом ширяли безмоторні апарати (з газ.);
// Летіти з рівномірним зниженням по похилій траєкторії з вимкнутим двигуном (про літак).
2. Стрімко пролітати, проноситися.
Із глиняних нір цілими зграями вилітали пічкури, ширяли у биків попід животами і зникали у свіжому прозорому ранковому повітрі (Григорій Тютюнник);
Мовчки сидів [Якоб], слухав лопотіння пострілів і шипіння куль, що ширяли над ним (П. Загребельний);
// розм. Те саме, що ша́стати 2.
Розбившись на ватаги, козаки не переставали ширяти по дворах і завулках (С. Добровольський);
Гасова лампа, моргаючи, пригасає, по кутках барака, мотаючися, ширяють рухливі тіні (Ю. Збанацький);
// перен. Перебігати, не зупиняючись довго, не затримуючись на чомусь (про погляд).
Лиш погляд твій ширяє (М. Терещенко);
Очі його так і ширяли по широкому подвір'ї, де стояли принишклі, але уважні й насторожені слободяни (А. Шиян).
3. перен. Плавно, легко летіти; линути.
Лети ж, моя пісне, від мене на волю, В просторі, де зникли надії, лунай; Ширяй-но по світу, знайди мою долю – Й останнє зітхання ти долі віддай! (М. Старицький);
Пісня, як птах, ширяла над їхніми головами (М. Трублаїні);
// Переноситися кудись (про думки, мрії і т. ін.).
Письменнику весь час здавалося, ніби Макс переставляв фігурки, а думки його ширяють десь дуже далеко від шахової дошки (В. Собко);
Ще так недавно його фантазія ширяла в хмарах, .. а тепер вона не могла одірватися від будівельного майданчика (О. Гуреїв).
◇ Вита́ти (літа́ти, рідко ширя́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях і т. ін.) див. вита́ти;
(1) Ширя́ти у позахма́рному про́сторі (д) див. вита́ти.
ШИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., розм.
Штрикати чимось у що-небудь; тикати.
Берегом понад річкою ходили дядьки з довгими баграми – ширяли ними у воду, шукали... (О. Гончар);
Під лапатим листям висіли суцвіття, сіючи на землю золотий пилок. В них .. ворушилися лахматі бджоли, тонкими жалами ширяли у квіточки (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)