шишачок

ШИШАЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до шиша́к².

2. перен. Гострий кінець чогось.

Хіва постає попереду в тремтливому мареві. Спочатку бачили шишачки мінаретів, а потім поля поступаються місцевим, тісно збитим будиночкам (з наук.-попул. літ.).