шкилювати

ШКИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, з кого, діал.

Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось.

Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський);

В очах сина, як завше.., смішинки. – Шкилюєш із батька? – насупився старий (з газ.).

Значення в інших словниках

1. шкилювати — див. ганьбити; лаяти; насміхатися  Словник синонімів Вусика
2. шкилювати — шкилюва́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. шкилювати — -юю, -юєш, недок., перех., кого, з кого, діал. Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шкилювати — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. шкилювати — ШКИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., кого, з кого, діал. Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось. Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (Коцюб., І, 1955, 202); В очах сина, як завше.., смішинки.  Словник української мови в 11 томах
6. шкилювати — Шкилювати, -люю, -єш гл. Насмѣхаться. Парубки глузовники: усе було з старого шкилюють. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка