шклянка

ШКЛЯ́НКА, и, ж., розм.

Те саме, що скля́нка¹ 1.

Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець... (П. Гулак-Артемовський);

Прозора шклянка кришталева. Вино, червоне і хмільне... (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. шклянка — шкля́нка іменник жіночого роду посудина розм.  Орфографічний словник української мови
2. шклянка — шкля́нка склянка (м, ср, ст): Прибулий з усміхом вибачається, опісля одним махом перехиляє налиту шклянку горілки (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. шклянка — -и, ж., діал. Те саме, що склянка I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шклянка — СКЛЯ́НКА (ШКЛЯ́НКА розм.), СТАКА́Н рідше.  Словник синонімів української мови
5. шклянка — ШКЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що скля́нка¹ 1. Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148); Прозора шклянка кришталева. Вино, червоне і хмільне… (Рильський, І, 1960, 156).  Словник української мови в 11 томах
6. шклянка — Шклянка, -ки ж. = склянка. Не шклянка, не розіб'юся. Ном. № 3914. Треба налити шклянку води і поставити її на вікні. Грин. II. 316. Випив шклянку вина. Чуб. II. 185.  Словник української мови Грінченка