шкребок
ШКРЕБО́К, бка́, ч.
1. Пристрій, пристосування, зроблене з пластинки (перев. металевої) та держака, що використовують для зрізання, зчищання чого-небудь;
// Лопатка з ручкою для зчищання льоду.
2. спец. Великий совок з гострим краєм для вибирання ґрунту та сипких матеріалів; ківш.
Шкребок, схожий на велетенський залізний гребінець, здригнувся і поплив до купи породи. Зупинився і зараз же пішов назад – рівно, без поштовхів, – загрібши породу наче рукою (Д. Ткач);
Ось шкребок затопив свої білі зуби у темний насип і поволік до гезенка цілу гірку породи... (О. Гуреїв).
3. рідко. Те саме, що скребни́ця.
Чистити коня шкребком,.
Словник української мови (СУМ-20)