шльопнути

ШЛЬО́ПНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. кого, чим і без дод. Однокр. до шльо́пати.

– Цить! Не верещи! – Коловратський шльопнув його своєю величезною долонею по тім'ю і насунув розплющений капелюшок аж до підборіддя (Ю. Смолич);

Просвистів снаряд І, важко шльопнувши на городі, лунко рвонувся (Ю. Збанацький).

2. кого. Убити когось.

– Дасте мені куркульську землю, мене ж першого в лісі шльопнуть (М. Стельмах);

– Що ви зробите з заложниками? – Шльопнемо, – відповів зрадник (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. шльопнути — шльо́пнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. шльопнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 перех. і неперех. Однокр. до шльопати. 2》 перех., жарг. Убити когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шльопнути — ЛЯ́СКАТИ (ударяти, бити долонею або чимось гнучким по чомусь еластичному, утворюючи короткі різкі звуки), ТРЯ́СКАТИ (ТРА́СКАТИ діал.), ЛЯ́ПАТИ, ПА́ЦАТИ розм.; ШЛЬО́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. шльопнути — ШЛЬО́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. перех. і неперех. Однокр. до шльо́пати. — Цить! Не верещи! — Коловратський шльопнув його своєю величезною долонею по тім’ю і насунув розплющений капелюшок аж до підборіддя (Смолич, II, 1958, 37); Просвистів снаряд І...  Словник української мови в 11 томах