шльопок

ШЛЬОПО́К, пка́, ч., розм.

1. Удар чимсь м'яким, еластичним по чому-небудь.

2. Характерний глухий звук від удару чимсь м'яким, еластичним.

Почувся шльопок по голому задику, і дівчинка заплакала (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. шльопок — шльопо́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. шльопок — -пка, ч., розм. 1》 Удар чимсь м'яким, еластичним по чому-небудь. 2》 Характерний глухий звук від удару чимсь м'яким, еластичним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шльопок — ШЛЬОПО́К, пка́, ч., розм. 1. Удар чимсь м’яким, еластичним по чому-небудь. 2. Характерний глухий звук від удару чимсь м’яким, еластичним. Почувся шльопок по голому задику, і дівчинка заплакала (Тют., Вир, 1964, 104).  Словник української мови в 11 томах