шмагання
ШМАГА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шмага́ти.
Чумакування [Т. Шевченка] з батьком, дитяча мандрівка в степ з метою найти ті казкові стовпи, де, за переказами, кінчається світ... Далі – “наука” у п'яного дяка, якому треба ненастанно носити горілку і вся педагогічна мудрість якого полягає в щедрому розсипанні “рятівничої” лози, тобто у нещадному шмаганні своїх учнів різками... (М. Рильський);
Дорофеїч [кіт] нарешті не витерпів шмагання, виплигнув через вікно з хати та до самого вечора не з'являвся на своїй канапі (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)