шопа
ШО́ПА, и, ж., діал.
Покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця, дощу і т. ін.
Магазин – се була величезна шопа: дах, опертий на стовпах, без стін, тілько між стовпами повбивано поперечні дрючки (І. Франко);
Приїхавши до Голодної Ями, дяк поніс свій коловорот додому, а Гримала скинув плуг до шопи і постановив собі зараз при першій нагоді спробувати його (О. Маковей);
Чорногузи на кількох високих шопах гнізда свої мали (Іван Ле);
// Повітка (у 1 знач.).
Шопа з трьох плетених із ліщини та сяк-так обмазаних глиною стін і низькою стріхою. Четвертої стіни немає, і коли прокинутись рано та глянути в отвір, здається – пливе все кудись на казкових легких каравелах (М. Олійник);
// Сарай.
Почала [Левантина] роздивлятись у вікно на двір і побачила перед себе якусь замкнену шопу (Б. Грінченко);
Безбородько рішуче пішов де великої, бляхою критої шопи (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)