шпіц

ШПІЦ, а́, ч.

Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору.

[Молчалін:] Ваш шпіц – чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка! (М. Рильський, пер. з тв. О. Грибоєдова);

Проклятий шпіц учепився в мій одяг і проволікся за мною через кілька сходів (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. шпіц — Шпіц: — вільне місце в кінці газетної сторінки [17] — «під шпіц»: вільне місце на кінці газети [VI] — Шпіц: під шпіц викладене як «вільне місце на кінці газети» (505). Насправді, значення під шпіц у Франка, як і взагалі в Галичині, ширше.  Словник з творів Івана Франка
2. шпіц — шпіц іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. шпіц — шпіц 1. кінчик, верхівка (ср, ст) ◊ бра́ти на шпіц кпити, жартувати, насміхатися (ст)|| = лаха дерти ◊ да́ти шпіца копнути в сідниці (м, ср, ст)|| = копен-дупен дати ◊ на шпіц із гострим кінцем; гостро (ср, ст)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. шпіц — -а, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шпіц — Шпіц, -ца́; шпіци́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шпіц — ШПІЦ, а́, ч. Невеликий кімнатний собака з вузькою маленькою мордою, стоячими вухами і густою довгою пухнастою шерстю перев. білого кольору. [Молчалін:] Ваш шпіц —— чудовий шпіц, не більший од наперстка; Все гладив я його, яка шовкова шерстка!...  Словник української мови в 11 томах