шпіцрутен
ШПІЦРУ́ТЕН, а, ч., іст.
Довга гнучка палиця або прут, що застосовувались при тілесному покаранні (перев. солдатів);
// тільки мн. Одне з найважчих тілесних покарань у дореволюційній російській армії, яке полягало в тому, що підданого цьому покаранню проганяли крізь стрій.
В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (З. Тулуб);
– Хай би вже шпіцрутени, хай муки, аби не це... Може справді смерть краще? (В. Козаченко);
// Удар такою палицею.;
// перен. Про насильство, примус, що ґрунтуються на загрозі суворого покарання.
Шибениці, каторга, шпіцрутени – це ще був не весь арсенал царських засобів наведення “порядку” в країні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)