штахети
ШТАХЕ́ТИ, е́т, мн., ШТАХЕ́Т, у, ч.
Загорожа з дерев'яних дощечок або металевих прутів.
[Єгер:] Палац коло палацу. Та скрізь ясні шибки, та вежі, та залізні штахети (Леся Українка);
Двір од вулиці одгороджений не парканчиком чи штахетами, а трьома лініями колючого дроту, на який опирається стіна з дикої лози (І. Сенченко);
По один бік глибокого темного шляху білокорі берези в розпущених зелених косах .. По другий бік під зелениною – високий гостроверхий штахет і похмура, зеленим мальована брама (С. Васильченко);
Піраміду огороджено гарненьким штахетом й обсаджено молодими деревами (О. Копиленко);
Зупинившись і глянувши в той бік, звідки гукали, Гузь побачив наставлені на нього крізь отвори в штахеті дві гвинтівки (Ф. Бурлака);
// тільки мн. Дощечки в дерев'яному паркані, веранді і т. ін.
Молоденька панна, що була нахилилась над столом, давно вже шукала чогось у густій сітці винограду, переважившись через штахети веранди (Дніпрова Чайка);
Маленька фігура Тучинського хутко мигтіла межи штахетами сходів. Він хутко збігав на естакаду [шахти] (Олесь Досвітній);
Бронко застає Олексу коло дверей. Схопившись за штахети хвіртки, .. Олекса важко дихав (Ірина Вільде);
Ми знову йшли стежкою. Ось уже видно штахети у парканах (М. Томчаній);
Циркулярка ріже дошки, штахети (В. Кучер);
* Образно. Аж до цехів Запоріжсталі Прийшли квітуючі сади, І на останньому кварталі Спинились яблуні, бо далі Лежить асфальт – не перейти, І височать штахети сталі. Багрові пагорби руди (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)