штиблети
ШТИБЛЕ́ТИ, е́т, мн. (одн. штибле́та, и, ж.).
1. Чоловічі черевики перев. на шнурках.
Він ходив, широко розставляючи дебелі, розкарякуваті ноги, узуті в шкіряні штиблети з масивними золотими пряжками (С. Добровольський);
Дмитрій Іванович став зовсім іншим, ніж був. Почав одягатися: придбав добрі жовті штиблети, шовкову сорочку, пошив красиву піджачну пару (І. Сенченко).
2. заст. Гетри на застібках.
Словник української мови (СУМ-20)