штивний

ШТИ́ВНИЙ, а, е, діал.

1. Нерухомий, твердий, негнучкий.

Штивна була у нього [Тодорики] шия (О. Кобилянська);

Митрополит випростував штивну руку з теплих хутер, хрестився часто й уривчасто (П. Загребельний).

2. перен. Холодний, байдужий, суворий.

[Долорес:] Невже ви мешкаєте в сьому склепі? [Д. Жуан:] Як вам сказати? Я тут мав прожити сей день і ніч – мені не треба більше, та в сім дворі штивніша етикета, ніж при дворі кастільськім (Леся Українка);

Ходила [Оріховська] поміж учениці штивна, замкнута в собі, з глибшою, як звичайно, рискою на переніссі (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. штивний — Шти́вний: — нерухомий; холодний, байдужий; суворий [51]  Словник з творів Івана Франка
2. штивний — Шти́вний. 1. Негнучкий. [Тодорика] був низького росту і обертався все цілим тілом, де вистачала не раз лише голову звернути. Штивна була у нього шия. І в цілості робив він погане враження; та що се мало до речі? Чоловік до всього звикає (Коб.  Українська літературна мова на Буковині
3. штивний — шти́вний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
4. штивний — шти́вний 1. цупкий, твердий (про папір, тканину)(ср, ст) ◊ шти́вне молоко → молоко 2. якого не можна зігнути, негнучкий (ст): Він відлежав шість місяців у шпиталі й вернувся до хати з штивною ногою (Тарнавський...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. штивний — -а, -е, діал. 1》 Нерухомий, твердий, негнучкий. 2》 перен. Холодний, байдужий, суворий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. штивний — СУВО́РИЙ (зовнішність або поведінка якого свідчить про непохитну вдачу, позбавлену поблажливості, м'якості), ТВЕРДИ́Й, СТРО́ГИЙ рідше, ШТИ́ВНИЙ діал. Юріштан завше був суворий, мовчазний (Г.  Словник синонімів української мови
7. штивний — ШТИ́ВНИЙ, а, е, діал. 1. Нерухомий, твердий, негнучкий. Штивна була у нього [Тодорики] шия (Коб., II, 1956, 13); Митрополит випростував штивну руку з теплих хутер, хрестився часто й уривчасто (Загреб., Диво, 1968, 623). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах