штопор
ШТО́ПОР, а, ч.
1. Гвинтоподібний стержень з рукояткою, признач. для відкупорювання пляшок; пробочник.
“Треба б було поквапитися обслужити такого”, – міркував розгублений офіціант, тримаючи бокал і пляшку пива з уткнутим штопором у корок (Іван Ле);
* Образно. Над хатами штопори димків – Діти їх малюють саме так (М. Рильський).
2. ав. Одна з фігур вищого пілотажу, що полягає в зниженні літака по крутій спіралі.
Щоб звільнити шасі, що заклинилося, пілот робить “штопори”, “свічки”, повороти через крило та інші складні фігури (з наук. літ.);
* Образно. – Тільки я думаю, що на віршах теж потрібний вищий пілотаж, га? Всякі там бочки, імельмани, штопори, піке – певно, чули? (Ю. Яновський);
// Стрімке падіння літака з обертанням його навколо своєї осі внаслідок втрати керування.
Один по одному летіли, підстрибуючи, перекидаючись, описуючи параболи, роблячи карколомні штопори, охоплені полум'ям “Юнкерси” (А. Трипільський);
Була тільки одна думка – втримати літак: важка пасажирська машина могла не вийти з штопора (В. Собко);
* Образно. Так ми з кумом, як стій, з кислиці у піке. Кум таки приземлився, хоч і скапотував, а я з піке – в штопор (Остап Вишня).
3. у знач. присл. што́пором. Гвинтоподібно, спірально.
Падати штопором.
Словник української мови (СУМ-20)