штора
ШТО́РА, и, ж.
Віконна занавіска, яка згортається в рулон, піднімається або відсувається перев. за допомогою шнура.
Він встав з постелі і спустив штору (М. Коцюбинський);
Що творилося в багатих квартирах, нікому не відомо. Штори були спущені, і перелякана ненависть зорила на тріумфуючі вулиці тільки через вузесенькі, ледве помітні щілинки (О. Довженко);
Марта, не підходячи до вікна, потягла легко за шнурок. Штора підскочила вгору (Ірина Вільде);
* Образно. Вже синь води не вабить зору: Онегу, збурену, сувору, покрили штори крижані (І. Гончаренко);
Розсунув ранок світлий штору ночі (М. Шеремет);
Опускалася штора похила небозводів і злив (С. Голованівський);
// Занавіска взагалі.
Штора, що маскувала вузенькі двері між книжковими шафами, тихо, ледве помітно загойдалася (П. Колесник);
// Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок віконниці.
Гаманюк допоміг їй підняти залізну штору, слідом за нею зайшов до контори (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)