штурмуючий

ШТУРМУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який штурмує що-небудь;

// у знач. ім. штурму́ючий, чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь.

Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих усе вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, бракував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (О. Гончар);

Штурмуючі взяли укріплені замки у Стародубі, Глухові, Ніжині, Новгороді Сіверському, Сосниці (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. штурмуючий — штурму́ючий 1 дієприкметник від: штурмувати штурму́ючий 2 іменник чоловічого роду, істота учасник штурму  Орфографічний словник української мови
2. штурмуючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до штурмувати. 2》 у знач. ім. штурмуючий, -чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. штурмуючий — ШТУРМУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до штурмува́ти. 2. у знач. ім. штурму́ючий, чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих усе вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, бракував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (Гончар, III, 1959, 242).  Словник української мови в 11 томах