шубовснути
ШУБО́ВСНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Кинутися, упасти, пірнути у воду, роблячи сплески.
Замість дверей він налапав драбину й звалив її, потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (І. Нечуй-Левицький);
Підбігли до води. Роздягаються купатись. Зорі одбились у воді. Ось уже шубовснула котрась із дівчат – круги пішли по воді (А. Головко);
Одначе, ледачий дишель не витримав його – тріснув, і господар по самий пояс шубовснув у .. болото (М. Стельмах);
Разом з камінням ведмідь викинув на берег рибку. Риба підскочила й знову шубовснула у воду (А. Турчинська);
Вистрілявши останню стрічку, кулемет захлинувся і стих. Важко шубовснув у воду знятий замок (В. Козаченко);
* Образно. Розпечене сонце на заході вже шубовснуло в Дніпро (О. Донченко);
* У порівн. Не встигла ще розкотитися луна від пострілу, як комсомольці почули незвичайний шум. Було таке враження, ніби в глибоку річку шубовснув великий багатотонний молот (О. Донченко);
// Упасти взагалі, видаючи глухий звук; плюхнутися.
– Перелазьте! Ляжемо тут! – наказав [сержант] швидко і сам перевалився усім своїм довгим тілом через пруття ліси. За ним шубовснув у прив'ялі бур'яни й Бовдуляк (Ю. Бедзик);
З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря (Ю. Смолич);
Перед самим обличчям раз і вдруге, падаючи зі стріхи, шубовснули донизу великі краплини (Є. Гуцало);
// рідко. Із силою политися (про воду).
Заставки підняли. Вода шубовснула на колеса (І. Нечуй-Левицький).
2. що. Кинути що-небудь перев. у воду з глухим звуком.
– Що ж мені з тим, що скинула, діяти? Покинути боюся, догадаються ще... Взяла своє під пахву, побігла до ставка, прив'язала камінь і шубовснула у воду... (М. Коцюбинський);
Петро зняв з собаки мотузку. Потім він і Платон, взявши за лапи Османа, розгойдали його й шубовснули в озеро (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)