шурпа

ШУРПА́¹, и́, ж., діал.

Потвора, мара.

ШУРПА́², и́, ж.

Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.

Значення в інших словниках

1. шурпа — шурпа́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. шурпа — I шурп`а-и, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході. II ш`урпа-и, ж., діал. 1》 Потвора, мара. 2》 Курка з настовбурченим пір'ям. 3》 Жінка в жахливому вбранні. 4》 Гуляща жінка, шльондра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шурпа — ШУ́РПА, и, ж., діал. Потвора, мара. ШУРПА́, и́, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.  Словник української мови в 11 томах
4. шурпа — Шурпа, -пи ж. 1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц. 2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц. 3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у.  Словник української мови Грінченка