шустрий
ШУ́СТРИЙ, а, е.
Рухливий, жвавий, моторний, спритний (про людину).
Здивовані дядьки, тітки, хлопці й дівчата бігли назустріч. Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа);
Щастя розікрали ті, Що були, як змії, спритні, шустрі (А. Турчинська);
– Йому й без горілки гірко, – єхидно усміхнувся Сергій .. – Заткнись, а то по пиці схватиш, – пообіцяв Тимко, недобре ворухнувши на нього очима. – Ану, тпруськи! – розвів хлопців Микита. – Які шустрі (Григорій Тютюнник);
// Який виражає ці риси людини.
Діти не одходять од дверей, поприхиляли уші, дослухаються. Один підняв пучку вгору, повертає шустре личко, нишком, таємниче: – Вони ще тут... (С. Васильченко);
// Прудкий, проворний (про тварин, птахів, риб).
В лісі щебетали пташки, .. на сонці вигравали шустрі ящірки (Ф. Бурлака);
З глибини невода вибігали шустрі щуки, кидались на берег, підплигували і з розгону врізувались у стіну сіті (О. Десняк).
Словник української мови (СУМ-20)