шуткувати

ШУТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко.

Те саме, що жартува́ти.

Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись; іще, як одійшли діди, і шуткував із своїм гостем. – Добре, – каже, – парять у нас у січовій лазні, нічого сказати! (П. Куліш);

Так мило шуткували пасажири, Такі були вродливі всі жінки, Що мимохіть спадали в усміх щирий Зразки суворості – провідники (М. Рильський);

[Морозиха:] Та що-бо ти це таке кажеш? Як же це? [Микита:] Те, що чуєте! .. Та це, бачте, я шуткую! (М. Кропивницький);

* Образно. От так і на світі: хто рано почує, Як серце застогне, як серце здихне, – Той рано й заплаче, а доля шуткує, Поманить, поманить, та й геть полине (О. Афанасьєв-Чужбинський);

* У порівн. Розказую йому свою пригоду та разом, ніби шуткуючи, й дочку сватаю (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. шуткувати — див. ЖАРТУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
2. шуткувати — див. жартувати  Словник синонімів Вусика
3. шуткувати — Жартувати, зажартовувати, зажартувати, зіжартовувати, зіжартувати, пожартовувати, пожартувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. шуткувати — Шуткува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шуткувати — ШУТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що жартува́ти. Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись; іще, як одійшли діди, і шуткував із своїм гостем. — Добре,— каже,— парять у нас у січовій лазні, нічого сказати! (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. шуткувати — Шуткува́ти, -ку́ю, -єш гл. Шутить. Шуткує з неї. Г. Барв. 206. Шуткуй, глечичку, поки ушко відірветься. посл.  Словник української мови Грінченка