щелепастий
ЩЕЛЕПА́СТИЙ, а, е.
З великими щелепами.
Незабаром зайшов начальник варти, щелепастий здоровило, увесь у ремінні, в блискучих крагах (О. Гончар);
– Еге ж, – посміхається щелепастим обличчям Гервасій (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)