щипавка

ЩИ́ПАВКА¹, и, ж.

Комаха, що має видовжене плоске тіло з недорозвиненими придатками у вигляді кліщів на задній частині черевця.

Відчула Лукія, що запекло їй у руці біля ліктя. Неначе щипавка вкусила і вогонь лишила в тому місці (Іван Ле).

ЩИ́ПАВКА³, и, ж.

Маленька річна риба родина в'юнових з довгим, дуже стиснутим з боків тілом ясно-жовтого кольору та багатьма різної інтенсивності плямами.

Значення в інших словниках

1. щипавка — щи́павка іменник жіночого роду, істота комаха  Орфографічний словник української мови
2. щипавка — -и, ж. 1》 Комаха, що має видовжене плоске тіло з недорозвиненими придатками у вигляді кліщів на задній частині черевця. 2》 Пристрій для зривання плодів із дерев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щипавка — ЩИ́ПАВКА (комаха з недорозвиненими придатками у вигляді кліщів на задній частині черевця), РОГА́ЧКА. Коли одного разу щипавка ущипнула його за язик, то ревів, як бугай (П. Панч).  Словник синонімів української мови
4. щипавка — Щи́павка, -ки, -вці; -павки, -вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. щипавка — ЩИ́ПАВКА, и, ж. Комаха, що має видовжене плоске тіло з недорозвиненими придатками у вигляді кліщів на задній частині черевця. Відчула Лукія, що запекло їй у руці біля ліктя. Неначе щипавка вкусила і вогонь лишила в тому місці (Ле, Мої листи, 1945, 48).  Словник української мови в 11 томах
6. щипавка — Щипавка, -ки ж. 1) насѣк. а) Хвостовертка, хищникъ, Staphilinus. Вх. Пч. І. 7. б) Дитикъ, водяной хрущъ, Dyticus. Вх. Пч. І. 6. 2) = сікавиця. Вх. Пч. II. 19. 3) Приборъ для срыванія плодовъ съ дерева.  Словник української мови Грінченка