щомога
ЩОМО́ГА, присл.
Скільки можна; по можливості.
Вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати; черниці, які милостиві, здарували їй щомога (Марко Вовчок);
// З усієї сили, щосили.
Хлопці деруть щомога, а Явдоха своє: – І ви кажете: та бийте окаянную ханаанку, і я кажу (Г. Квітка-Основ'яненко);
Щомога став батько коня з ляку гнати (П. Куліш);
// Дуже швидко, поспішно.
Ну, чухрай же й ти, Гулаче, У Харків щомога, Там з дітками жінка плаче, – Жде тебе небога! (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)