щось
ЩОСЬ¹, чого́сь, займ. неознач.
1. Невизначений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що.
Ніде не було чути навіть найменшого шелесту. Тільки перегодя щось ніби бовтнуло в болоті, неначе скинулась риба в плесі або плигнула у воду жаба (І. Нечуй-Левицький);
В клекоті голосів годі щось уторопати (А. Головко);
Йонька прокинувся, ще чорти й навкулачки не билися. Шваркотів люлькою на всю хату, зазираючи то під піч, то під лаву і пильно чогось шукаючи (Григорій Тютюнник);
Гості помітили, що дівчинка чимось збентежена (М. Трублаїні);
// Що-небудь не до кінця визначене, поки що не розгадане.
“Це якась чарівниця. Чимсь вона мене чарує, коли я не можу одвести од неї очей”, – подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький);
Горпина стала помічати, що з Петром робиться недобре щось (Б. Грінченко);
Нічого не говорила й вона, але чула, як в цій мовчанці народжувалось щось тривожне й велике (М. Стельмах);
// Яка-небудь справа, якесь заняття.
Семен міркував, як би йому звіритись громаді.., як би підбити громаду, щоб вона щось робила, не чекала, згорнувши руки, лихої години... (М. Коцюбинський);
// розм. Невідомо хто, якийсь невідомий; хтось.
Був один цар, котрий мав у своїм дворі золоту грушу. Але він з неї користі не мав, бо врожай з груші щось крало (з казки);
В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Шевченко);
Не вспів Чіпка підняти голову, коли чує, щось гукає: – Галю!.. Галю!.. Галю!.. (Панас Мирний);
Щось тихо застогнало поміж деревами (М. Стельмах);
// Що-небудь особливе, властиве кому-, чому-небудь.
Щось розбишацьке, хиже блиснуло в його очах і .. пронизало Гризельдине серце (І. Нечуй-Левицький);
У всіх її рухах появилося щось черниче (Григорій Тютюнник);
Щось привабливе й красиве було в напівзігнутій дужій постаті косаря, в широких помахах його коси (М. Стельмах).
2. Незначна або якась частина, кількість чого-небудь.
Попрощались молодята, пішов Михайло чумакувати .. “Запрацюю щось, підмажуся та візьму-таки Наталю” (Марко Вовчок);
Щось у сумках у нас ізнайшлося, повечеряли ми усі четверо. Хоч і скупо, а все підкріпилися (Г. Хоткевич);
– Ми дурно не хочемо: щось відробимо... (М. Стельмах).
(1) [Тут] щось не так (те) – що-небудь неясне, незрозуміле.
Що то є любов? Багато про неї і пишуть у книжках, і розказують, та бачиться мені, що усе щось не так (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тут щось не так. Не з добрим наміром з'явився цей Шабанов (О. Довженко);
– Я бачу – ти сьогодні весь пашиш, весь цвітеш. Тут щось не те, друже!.. (О. Гончар);
(2) Щось із (з, зо)... – уживається на позначення приблизної кількості чого-небудь у знач. прийм. близько.
Се, як випродав пшеницю та зосталось щось із мірку, то й ув'язавсь якийсь навіжений крамар: заміняймось та заміняймось (Марко Вовчок);
Леваду, скот, поле все Яків поділив порівну і сказав, що хоч, те й бери. Параска щось з місяць вибирала (Панас Мирний);
Бідолашна щось зо два місяці носила синяки на тілі (М. Коцюбинський);
В просторій кімнаті стояло щось із п'ятнадцять столиків (М. Трублаїні);
(3) Щось на зразо́к чого – приблизно таке, як що-небудь, подібне до чого-небудь.
Савка зробив середнім пальцем розчепіреної руки щось на зразок вісімки або великого скрипичного ключа (О. Довженко);
(4) Щось сере́днє – те, що поєднує в собі властивості, ознаки двох різних предметів, явищ і т. ін.
Лицар видає невиразний гук, щось середнє між людським криком і звірячим, потім зривається і раптом біжить до брами (Леся Українка);
Це було щось середнє між хижею сільського бідака і сараєм на подвір'ї міського обивателя (М. Ю. Тарновський);
(5) Щось (що, де́що, що-не́будь) і́нше – не цей предмет, явище і т. ін. або не те, про що йдеться.
[Кембль:] Річард молодий, а тим, що він не любить пиятики, з дівчатами не водиться, то мусить чим іншим бавитись (Леся Українка);
Комісар уже не дивився в їх бік .. і розмовляв з Храповим про щось інше (Григорій Тютюнник);
Тепер уже не масонська ложа нас цікавить, а дещо інше, значніше, радикальніше! (І. Пільгук);
Буває, сниться й дещо інше (Ю. Андрухович).
○ (6) Че́рез щось (че́рез ві́щось), у знач. присл. – чомусь.
Дуже мені жалко, що я нічого про Вас не чув за сей час, але, значить, Ви не могли через щось написати до мене (М. Коцюбинський);
Тільки що дістав Вашого листа і разом з ним сумну звістку, яка через віщось запізнилася (М. Коцюбинський).
◇ [Аж] усере́дині (у гру́дях) [все (щось)] обрива́ється (рідше оберта́ється) / обірва́лося див. весь¹;
Ма́ти за щось див. ма́ти²;
Щось тре́ба роби́ти див. тре́ба¹;
(7) Щось учепи́ло кого – хтось де-небудь затримався, застряг.
[Лев (До Лукаша):] А тут іще й тебе щось учепило, – кричу, гукаю, кличу – хоч ти згинь! і де ти длявся? (Леся Українка).
ЩОСЬ², присл., розм.
1. Невідомо з якої причини, неясно чому; чомусь.
Чую я – не спиться щось моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає (Марко Вовчок);
Вставай, товаришу, світа! Осінній день перейде швидко... Вчорашня праця нас пита, Хоч заробітку щось не видко (П. Грабовський);
– Я, мабуть, не доспав, – каже Матня, – бо голова щось болить (Панас Мирний).
2. Ніби, немов, здається.
– Сицилія [Сіцілія], земля багата, Вона мені щось по знаку. Дмухнім лиш, братця, ми до неї (І. Котляревський);
– А хто ж то Світайло? Я щось не чув в Лубнах ні про якого Світайла, – сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький);
[Орися:] А знаєш, голубко, я помітила, що він щось стріля на Мар'яну (С. Васильченко);
– На пост? – Каленик смачно позіхнув. – А котра зараз година? Хіба ти своє вже відстояв? – Уже відстояв. – Щось дуже швидко... (О. Гончар);
// Почасти, в якійсь мірі.
[Перший:] Щось потемніло наче? [Другий:] Вже ж бо вечір (Леся Українка).
3. у знач. прийм. При назвах міри вживається на позначення приблизної кількості; близько.
Се Настя Гриценко .. Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)