щіткар
ЩІТКА́Р, я́, ч.
Робітник, що робить щітки (у 1–4 знач.).
В тісних, брудних і вогких комірках працювали від раннього досвітку дрібні ремісники: шевці, кравці, щіткарі й інші (І. Франко);
Подумав щіткар, подумав та й каже: “Ех ви, щітки, гребінці, мабуть, вам прийшли кінці. Десять років вас тягав, щастя-доленьки не мав” (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)