юродство
ЮРО́ДСТВО, а, с.
1. Стан несамовитості, божевілля.
2. Безглуздий учинок, безглузді, неприродні химери.
– Щоб їх лихий злизав із їх юродством! – каже Шрам. – Їм усе смішки! (П. Куліш);
Як кладе його спати [мати], то сама і стеле, і .роздягає, і хрестить, і ще й котка співає .. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село (О. Стороженко);
– І тому правда; так що ж? Хіба не знаєм юродства запорозького? У них що ватажок, то й гетьман (П. Куліш).
3. Навмисно ненормальна, неприродна поведінка, викликана часто релігійними мотивами.
Свою мрію [про політ у космос] пронесло людство крізь війни та катастрофи, крізь мракобісся інквізиції, тортури середньовіччя, крізь юродство релігії і тяжке ярмо рабства (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)