юрта
Ю́РТА, и, ж.
Переносне (перев. конусоподібне) житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в деяких кочових і напівосілих народів Центральної і Середньої Азії та Південного Сибіру; кибитка; яранга.
Хан в неволі, врозтіч військо, Юрти знищені, мов змив... (І. Франко);
Біля білих байських юрт зберігалися під повітками легкі літні юрти, в яких живуть на літньому пасовищі в горах (З. Тулуб);
* Образно. Під фіалковою небесною юртою Лежить в степах сподіваний аул (Т. Масенко);
І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець сиджу у юртіС. Васильченко.
Словник української мови (СУМ-20)