ягідник
Я́ГІДНИК, а, ч.
1. бот. Кущова, напівкущова й трав'яниста рослина, яка дає їстівні плоди – ягоди.
У Донбас сприятливі ґрунтові і кліматичні умови для вирощування ягідників (з наук. літ.);
З усіх ягідників плоди чорноплідної горобини найбільш лежкі. У свіжому вигляді вони можуть зберігатись 25–35 днів без значних втрат вітамінів (з наук. літ.);
Ягідники, особливо суниці, – високорентабельна галузь сільського господарства (з газ.).
2. розм. Той, хто вирощує ягідні культури або збирає ягоди.
Я́ГІДНИ́К, я́гідника́, ч.
Місце, де ростуть ягоди.
Гриб і Печериця втомлено забрели в траву й опинились на широкому ягіднику – рябому від ягід (П. Козланюк);
// Ділянка, на якій вирощують ягідні культури.
Ґрунт на ділянках, виділених під ягідники, глибоко орють, удобрюють та очищають від бур'янів та шкідників (з наук. літ.);
На болотах, де є для цього природні умови, доцільно будувати стави, на схилах гір – закладати сади, ягідники або ліси (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)