ядуха
Я́ДУ́ХА, и.
1. ж. Задишка, спричинювана деякими захворюваннями серця або бронхів; астма.
Люта ядуха розриває бідоласі груди ще відтоді, як повернувся з війни, увібравши в себе гнилизну Мазурських боліт (В. Речмедін);
Він кілька років хворів на ядуху і говорив важко, ніби витискуючи з горла вугласті, необтесані слова (С. Добровольський);
До санаторіїв на береги Іссик-Кулю привозили хворих, котрих мучила серцева ядуха, слабість (з наук.-попул. літ.);
Дід Левко покашлював на подвір'ї – не дає спокою ядуха (І. Драч);
З очей моїх полилися сльози, і і хоча бажав ящось сказати.ю щось спитати чи попросити, ядуха зчавила мені горло (Валерій Шевчук).
2. ч. і ж., перен., розм. Уживається як лайливе слово.
– А заробіток мій... хоч який там у дідька заробіток! .. І то ще гаразд, казав батькові хазяїн, все ж прибуток у хаті і хлопець до діла привикає. А своїх [дітей], ядуха проклятий, піди, не привчав (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)