якість
Я́КІСТЬ, я́кості, ж.
1. філос. Внутрішня визначеність предмета, яка становить специфіку, що відрізняє його від усіх інших.
2. Ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь для його використання за призначенням.
Предметом особливої уваги й турботи громадськості стала якість продукції (із журн.);
Обійшла [Горленко] сівачів, придивлялася скрізь до роботи, перевіряла якість зерна та номери сівалок, що висівали на великому клині ячмінь (Є. Кротевич);
Довго він перегортав дрібно списані аркуші, ніби перевіряв якість перекладу (П. Колесник);
– Що ж це виходить? – міркував він вголос. – На відрядність, звичайно, треба перейти, але так, щоб якість роботи не знизилася (В. Собко).
3. Та чи інша характерна ознака, властивість (сукупність властивостей), риса кого-, чого-небудь.
Цінні якості ялівцю давно привертали увагу людини: його деревина є найкращим матеріалом для виготовлення олівців (з наук.-попул. літ.);
Високі харчові, смакові та лікувальні якості мають плоди більшості видів глоду (із журн.).
4. шах. Різниця в цінності між важкою фігурою (турою) і легкою (слоном, конем).
Пожертвувати якість.
△ Знак я́кості див. знак;
Інспе́ктор я́кості див. інспе́ктор;
(1) Черне́ткова я́кість – якість друку тексту, яка непридатна для ділового листування, але придатна для більшості внутрішніх документів і якою користуються для досягнення більшої швидкості друку, ніж у випадку обмеженої кореспонденційної якості.
Словник української мови (СУМ-20)