Словник української мови у 20 томах

яма

Я́МА, и, ж.

1. Заглиблення в землі.

Я собі послухати посунувсь, та, як був дурний, так і шурхнув у яму, – увесь вид кропивою пожалив. Якийсь вражий син під самісіньким тином яму викопав (Марко Вовчок);

[Матушка гуменя:] Куди ж тут іти: я нічого не бачу. Одні рови та ями, та бур'яни (Панас Мирний);

Квочка вигребла яму саме серед огудиння (І. Нечуй-Левицький);

Од розривів ями, ями з двох боків шосе... (В. Сосюра);

Оксана шугнула в заметену яму і набрала в халявку снігу (С. Чорнобривець);

* У порівн. У долині, мов у ямі. На багнищі город мріє (Т. Шевченко);

// Те саме, що моги́ла 1.

Я глянула, усміхнулась... Та й духу не стало! Й мати вмерла, в одній ямі Обох поховали! (Т. Шевченко);

Викопали хлопці яму чумакові; Наспід положили дошки ясенові (Я. Щоголів);

// Глибока заглибина на дні річки, ставка, озера; ковбаня.

– Риба в цей час напівсонна на ямах лежить, повкладалась на зиму (О. Гончар);

У лютому .. сазан, плотичка, лящ, судак, осетрові ще залягають на глибині, в зимувальних ямах (з наук.-попул. літ.);

// Заглибина, западина в чому-небудь, десь.

Фрідріх Іванович готує піч до другого топлення, піч оглядають, може, де яма на черені, то її треба наварити, може, поріг підгорів (Ю. Яновський);

– Залізай і спи спокійно. Не бійся нічого. – Дякую на слові. – Джмелик заліз у пахучу яму, Тимко накрив його сіном (Григорій Тютюнник).

2. Спеціально обладнане місце для зберігання, розміщення, збирання чого-небудь.

Щороку споруджуються тисячі нових корівників, свинарників, силосних башт і ям, спеціальних приміщень для приготування кормів (з наук. літ.);

В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементові ями-басейни для збирання дощової води (О. Гончар);

Здоровіші поранені .. ховалися од бомб під паровозами, в шлакових ямах, в бункерах для вугілля (Григорій Тютюнник);

// Смітник.

3. заст. Вязниця, арештантське приміщення (спочатку влаштовувалося в землі, підвалі).

– Два роки тому буде, – почав він .. – Сидів я тоді в отсій ямі в слідстві (І. Франко);

Сміливцеві ввижалося, ніби вже потягли його до княжого двору і вкинули в яму (А. Хижняк).

4. Примітивна шахта для добування чого-небудь (вугілля, нафти і т. ін.).

Он Матій у ямі робить, у штольні... Ну, правда, – каже сопух там, задуха, таке... (І. Франко).

5. перен. Те, що характеризується брудом, застоєм, зосередженням низьких інтересів, інтриг, пороків тощо.

І кому яке діло, як він замість романтичних вершин звалився в смердючу яму (М. Стельмах).

△ (1) Боргова́ я́ма – місце ув'янення, куди саджали боржників за несплачені борги;

(2) Во́вча я́ма:

а) (мисл.) глибока замаскована яма з приманкою для виловлювання вовків.

[Соломія:] А вовчі ями так прикрили, що вгледіти не можна (О. Корнійчук);

б) (військ.) перешкода на шляху наступу ворога, влаштована у вигляді заглиблення в землі з вбитими на дні гострими кілками, рейками.

Як тільки перестрілка .. відсунеться далі в степ, так і закипає робота: риють окопи, траншеї, вовчі ями для танків (О. Гончар);

(3) Горлова́ я́ма – яма для зберігання овочів, зерна і т. ін.

[1-й вартовий:] Харчів нема куди дівать: сто горлових ям повнісінькі зерна (І. Карпенко-Карий);

За подвір'ям було скілько горлових ям (в них на зиму зсипали картоплю) (з мемуарної літ.);

(4) Оркестро́ва я́ма, муз. – спеціально обладнане перед сценою місце для розміщення оркестру, яке знаходиться нижче рівня партеру (інколи під сценою).

Деякі – найбільш нетерплячі – намагались зазирнути за куліси: а що там діється? – і зазирали б, якби не спиняла оркестрова яма (Б. Левін);

(5) О́чна я́ма – те саме, що О́чна запа́дина (я́мка) (див. запа́дина);

(6) Пові́тря́на я́ма – в атмосфері – простір з розрідженим повітрям, куди літак ніби падає, що спричиняється змінами руху хвиль повітря.

Він пролітає над тайгою, над широкими ріками .. Ось виривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (О. Довженко).

◇ (7) Живи́й у я́му полі́зеш (д) див. полі́зти;

Живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти (лі́зти, іти́ і т. ін.) / лягти́ (піти́, полі́зти і т. ін.) див. ляга́ти;

Кла́сти (вклада́ти) / покла́сти (вкла́сти, положи́ти) в домови́ну (в моги́лу, в я́му, в труну́ і т. ін.) див. кла́сти;

Копа́ти я́му (моги́лу) див. копа́ти¹;

Лягти́ / (рідко ляга́ти) в моги́лу (в домови́ну, в гріб, в я́му і т. ін.) див. ляга́ти;

Одніє́ю (одно́ю) ного́ю в я́мі див. нога́;

Поганя́ти до я́ми див. поганя́ти¹;

Полі́зти / (рідко лі́зти) живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му) див. полі́зти;

Положи́ти в домови́ну (у моги́лу, в я́му, в гроб і т. ін.) див. положи́ти;

Хоч [живце́м (живи́м)] у домови́ну (у я́му, у моги́лу і т. ін.) ляга́й див. ляга́ти;

(8) Хоч у я́му (д) див. ляга́ти.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. яма — Я́ма: — в розумінні: нафтова копальня [II] — нафтова копальня, примітивна шахта; холодна, буцегарня [3] — шахта [XI]  Словник з творів Івана Франка
  2. яма — (заглибина в землі) западина, (на дорозі) вибоїна, вибій, (з водою) ковбаня, (від снарядів) вирва.  Словник синонімів Полюги
  3. яма — Западина, заглибина, заглиблення; (на шляху) вибій, (з водою) баюра, ковбаня, калабаня, (на річці) бакай, (від бомби) вирва; (боргова) ІД. тюрма; П. смітник, вигрібна яма, дно; ямка, ямище.  Словник синонімів Караванського
  4. яма — I баденя, байорисько, байоро, бакай, балище, балюра, банджюр, бандюра, барв'як ("Ой, поїхав козак через барв'як"), баюра, баюрище, вибій, вибоїна, вимивина, вимоїна, вирва, водомий, водорий, гніздо (в землі), глинище, жолоб, жолобина, жолобинка...  Словник синонімів Вусика
  5. яма — [йама] -мие, д. і м. -м'і, мн. йами, йам дв'і йамие  Орфоепічний словник української мови
  6. яма — I -и, ж. 1》 Заглиблення в землі. || Те саме, що могила 1). || Глибока вирва на дні річки, ставка, озера. || Заглиблення в чому-небудь, десь. Повітряна яма. 2》 Спеціально обладнане місце для зберігання, розміщення, збирання чого-небудь. 3》 заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. яма — я́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  8. яма — я́ма: ◊ у́сна я́ма → усний  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. яма — Не сягай до ями, голими руками. В небезпечне місце не йди на осліп. В ямі може бути гадина. Одну милу в яму, а на другу гляну. Одну жону поховаю, а за другою пошукаю. Хто під ким яму копає, сам у ню впадає.  Приповідки або українсько-народня філософія
  10. яма — (англ. рit) реальне місце в залах біржі, де безпосередньо відбувається торгівля, а оскільки передбачається, що вона відбувається за системою “відкритого оголошення”, доступного для всіх присутніх, то основна частина угод здійснюється у фізичних межах самої Я.  Економічний словник
  11. яма — живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти. Не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути. Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись (прохарчуватися) (Г.  Фразеологічний словник української мови
  12. яма — ВИБО́ЇНА (заглиблення на дорозі, що утворилося внаслідок частої їзди), ВИ́БІЙ, Я́МА, БАЮ́РА рідше, ЗАБО́ЇНА діал., ЗАБІ́Й діал. На вибоїні машина підскочила (М.  Словник синонімів української мови
  13. яма — Я́ма, я́ми; я́ми, ям і ями́, ямі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. яма — Я́МА, и, ж. 1. Заглиблення в землі. Я собі послухати посунувсь, та, як був дурний, так і шурхнув у яму,— увесь вид кропивою пожалив.  Словник української мови в 11 томах
  15. яма — Дах над тезауном у середньовічній Бірмі, що нараховував три яруси.  Архітектура і монументальне мистецтво
  16. яма — Яма, ями ж. 1) Яма. Викопав у клуні велику яму. Рудч. Ск. І. 62. Вовки яму вирили да й жиють собі. Рудч. Ск. II. 194. 2) Могила. Хоч живий в яму лізь. Ном. № 2076. Вродила мама, що не прийме й яма. Ном. № 2074.  Словник української мови Грінченка