ярчук
ЯРЧУ́К, а́, ч.
1. Ягня.
Це ярка в кошарі, ярчук і ярчата (Л. Первомайський).
2. Собака з ярчати (у 2 знач.), якого, за народним повір'ям, боїться нечиста сила.
Полетіли [ворони] Й летячи співали: Попливе наш Іван По Дніпру у Лиман З кумою. Побіжить наш ярчук В ірій їсти гадюк Зо мною (Т. Шевченко);
– Я б і зараз, – каже [чорт], – з тобою пішов, та удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука та й півні кукурікають (О. Стороженко);
// Те саме, що ярча́ 2.
[Лев: ] Еге! то знаю ж я! То Потерчата! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)