іллірійці

ІЛЛІРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. іллірі́єць, і́йця, ч.; іллірі́йка, и, ж.).

Загальна назва групи індоєвропейських племен, що населяли в давнину північний захід Балканського півострова від середньої течії Дунаю до Адріатичного моря й частково південного сходу Апеннінського півострова.

Перші згадки про іллірійців зустрічаються у грецьких авторів, зокрема Геродота, в V ст. до н. е. (з наук. літ.);

Найпоширенішим типом поховання іллірійців були кургани (з наук. літ.);

Під час Великого переселення народів іллірійці остаточно асимілювалися; поступово зникла й стародавня іллірійська мова (з наук.-попул. літ.);

У житті іллірійців велику роль відігравали людські жертвоприношення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. іллірійці — -ів, мн. Група індоєвропейських племен, які жили в давнину на Північному Заході Балканського півострова і частково на Південному Сході Апеннінського півострова.  Великий тлумачний словник сучасної мови