ілюзіон

ІЛЮЗІО́Н, у, ч.

1. заст. Кінотеатр.

У місті з'явились одночасно два ілюзіони, як тоді звались кінотеатри, – “Чари” й “Ліра” (Б. Антоненко-Давидович);

У невеликому залі харківського ілюзіону “Централь” демонстрували “Всесвітні новини” (із журн.);

* Образно. Лисої Гори не треба, у нас шабаш у Верховній Раді. Тіні минулого хапають за ноги майбутнє. Якийсь диявольський ілюзіон (Л. Костенко).

2. Те саме, що ілю́зія 1; омана (у 1 знач.).

– То що ж це – фокус? – здивувався Х'ю. – Ілюзіон? Оптичне явище? (В. Чемерис);

Я став ніби жертвою якогось ілюзіону (О. Шугай);

З погляду здорового глузду фотографія – завжди обман, ілюзіон (із журн.).

Значення в інших словниках

1. ілюзіон — ілюзіо́н іменник чоловічого роду кінотеатр арх.  Орфографічний словник української мови
2. ілюзіон — -у, ч., заст. Кінематограф.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ілюзіон — ілюзіо́н (від франц. illusion – омана) застаріла назва кінематографа.  Словник іншомовних слів Мельничука