імперфектний
ІМПЕРФЕ́КТНИЙ, а, е, лінгв.
Прикм. до імперфе́кт; протилежне перфектний.
Недоконаний вид не має значення результату як внутрішнього обмеження дії, зосереджує увагу на самій дії, тому має імперфектне значення (з наук. літ.);
Серед прототипних ознак імперфектного аспекту виділяють ознаку тривалої, кратної та невизначеної за тривалістю дії (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)