імплікативний
ІМПЛІКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог.
Стос. до імплікації.
Фізичні закони мають імплікативний характер, тобто висловлюються у вигляді умовних суджень (з наук. літ.);
Імплікативні судження є асиметричними, тобто підстава не може виступати наслідком, а наслідок – підставою (з навч. літ.);
// Прихований, неявний.
Імплікативний вплив таких слів, як “розвиток”, “зміна”, “покращення”, підсилюється за допомогою використання їх у прогресивній формі (з наук.-попул. літ.);
// Те саме, що умо́вний 9.
Імплікативним називається складне судження, утворене з двох простих, що перебувають у відношенні підстави й наслідку, пов'язаних за допомогою логічного сполучника “якщо..., то” (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)