інгібувати
ІНГІБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, біохім.
Піддавати що-небудь дії інгібіторів.
У галузі наук про життя для дослідження стовбурових клітин клоновано ген фактора, що інгібує лейкемію (з наук. літ.);
Секретин підвищує секрецію підшлункового соку, який особливо багатий на бікарбонати, підвищує продукцію і виділення жовчі, інгібує дію гастрину на шлункову секрецію (з наук.-попул. літ.);
Вільнорадикальна природа оксиду азоту дає змогу повністю інгібувати вільнорадикальні реакції (з наук. літ.);
Інгібувати ростові функції рослин.
Словник української мови (СУМ-20)