індикан

ІНДИКА́Н, у, ч., хім.

1. Глікозид, що міститься в деяких рослинах і з якого виготовляють фарбу індиго.

Існує понад 700 видів рослин родини бобових, багато з котрих містять речовину індикан, з якої добувають темно-синій барвник індиго (з наук.-попул. літ.);

У лабораторних умовах легко розпізнати в рослинах індикан за своєрідним забарвленням окремих клітин (з навч. літ.).

2. Продукт знезаражування наявного в організмі істоти – людини або тварини – індолу.

Індикан – один із кінцевих продуктів азотистого обміну (з наук. літ.);

Індикан утворюється в печінці в процесі знешкодження похідних індолу (з наук.-попул. літ.);

Рівень індикану в організмі людини свідчить про особливості захворювань органів травлення (з навч. літ.);

Індикан як продукт знешкодження індолу, що надходить у кров з товстого кишківника, є досить шкідливим у значних дозах для людського організму (із журн.).

Значення в інших словниках

1. індикан — індика́н іменник чоловічого роду речовина, що дає синю фарбу  Орфографічний словник української мови
2. індикан — -у, ч. Деякі похідні індоксилу, що утворюються в організмі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. індикан — індика́н 1. Речовина (глікозид), що міститься в деяких рослинах (індигофері та ін.), з якої виготовляють синю фарбу індиго. 2. Продукт знезаражування шкідливої в організмі тварин речовини індолу.  Словник іншомовних слів Мельничука