інкарнувати

ІНКАРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

1. що. Здійснювати інкарнацію.

Реальність поеми “Розп'яття” Петра Скунця інкарнує істини, що суперечать загальноприйнятим (з наук. літ.);

Пам'ять – це не лише свідомий відрух душі й серця, а й позасвідома сутність, яка здатна інкарнувати те, що з нами було в іншому житті (із журн.).

2. Утілюватися в чому-небудь матеріальному; перевтілюватися.

Тільки вищих монахів називають ламами, у всіх общинах їх визнають високорозвинутими, які інкарнують знову й знов (з наук.-попул. літ.);

Душа постійно розширює свою свідомість через сферу досвіду, доки для неї більше не буде необхідності інкарнувати в людське тіло (із журн.).