інституційований

ІНСТИТУЦІЙО́ВАНИЙ, а, е, політ., юр.

Дієпр. пас. до інституціюва́ти.

Комплекс особливих параметрів особистості охоплює риси, набуті в процесі суспільного контакту, внаслідок чого правову норму інколи кваліфікують як інституційовану моральну (з наук.-попул. літ.);

Політичний конфлікт завжди організований та інституційований внутрішніми або зовнішніми чинниками, що й ускладнює його вирішення (з навч. літ.);

Інституційована Європа, до якої Україна прагне, має свої цінності та свої закономірності державотворення (із журн.).