Словник української мови у 20 томах

інуїти

ІНУЇ́ТИ, ів, мн. (одн. інуї́т, а, ч.; інуї́тка, и, ж.).

Самоназва групи близькоспоріднених народів на території від східного краю Чукотки до Гренландії; ескімоси.

Конституційний акт 1982 р. визнає три головні групи корінних народів у Канаді: перші нації (їх також називали індіанцями), інуїти (раніше відомі як ескімоси) і метиси, які з'явилися після заснування держави (з наук. літ.);

Інуїти вірять в існування добрих і злих духів, а також у те, що все в цьому світі взаємопов'язане (з наук.-попул. літ.);

Повага до природи і до членів своєї громади – головне в культурі інуїтів (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)