ініціація

ІНІЦІА́ЦІЯ, ї, ж.

1. етн. У первісному суспільстві та в деяких сучасних народів – обряд посвячення юнаків у чоловіків, що містить різні випробування.

Сліди обряду ініціації зберігаються ще в деяких релігійних ритуалах і народних святах (з наук.-попул. літ.);

Усі поворотні моменти в житті мають бути обставлені врочисто, як обряд ініціації в первісних племен (О. Забужко);

Частина обрядів здійснювалася під час ініціацій, пов'язаних з оформленням переходу людини від молодшої вікової групи до старшої, що принципово змінювало її громадський статус (з публіц. літ.).

2. спец. Початок, що забезпечує видозміни.

На стадії ініціації хімічного канцерогенезу виявлено порушення в мембранах клітин детоксикаційної системи печінки (з наук. літ.);

Після закінчення першої фази ініціації цвітіння наступає друга, завершальна, під час якої відбуваються процеси, що зумовлюють появу зачаткових елементів квітки (з навч. літ.);

Ініціація радіаційного ураження клітини може зумовлюватися ушкодженнями молекулярних структур, причетних до регуляторних систем клітини (із журн.).

Значення в інших словниках

1. ініціація — ініціа́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ініціація — -ї, ж. Обряд, що виконується у родовому суспільстві з переходом когось в іншу вікову, соціальну і т. ін. категорію. || Про ритуальний релігійний обряд, що розглядається як пережиток родових обрядів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ініціація — Обряд прийняття нових членів до певної суспільної групи, напр., у народів, які ведуть первісний спосіб життя, обряд прийняття до громади дорослих.  Універсальний словник-енциклопедія