ґава
ҐА́ВА, и, ж.
1. Те саме, що воро́на 1.
Знайшовсь Осел-мастак – Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та ґав ганяти (Л. Глібов);
Вже пiдпливши майже до борту, вони зненацька почули шум крил, птаха звiдкись сполохнули. Ґава! (О. Гончар);
Ворона, або, як її ще називають, ґава – дуже хитрий і обережний шкідник (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Нарядилася, як пава, а кричить, як ґава (прислів'я).
2. перен., зневажл. Про неуважну, неметку людину; роззява.
[Аделя:] Ну, не впущу я цього студента, як та ґава Наталка (Є. Кротевич).
Словник української мови (СУМ-20)