ґрунтоутворювач
ҐРУНТОУТВО́РЮВАЧ, а, ч.
Мікроб, комаха або інший організм, який бере участь у процесі утворення ґрунту.
У “Законі України про охорону навколишнього природного середовища” визначено порядок використання корисних властивостей життєдіяльності тварин-ґрунтоутворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин та ін. (з газ.);
У ентомологічному заказнику Харківської області зберігся комплекс степових угруповань комах, представлений ентомофагами, ґрунтоутворювачами, запилювачами, серед яких є види, занесені до Червоної книги України (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)