авдитор —
Авди́тор: — військовий суддя [46-1,46-2] — військовий суддя у царській Росії й у деяких західноєвропейських країнах [47]
Словник з творів Івана Франка
авдитор —
авди́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
авдитор —
Слухач, учень
Словник чужослів Павло Штепа
авдитор —
див. аудитор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
авдитор —
АВДИ́ТОР див. ауди́тор.
Словник української мови у 20 томах
авдитор —
ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст.
Словник синонімів української мови
авдитор —
АВДИ́ТОР див. ауди́тор.
Словник української мови в 11 томах
авдитор —
Авди́тор, -ра м. 1) Ученикъ, назначенный для выслушиванія уроковъ товарищей. Левиц. І. 152. 2) Авдиторъ. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. ІІІ. 146.
Словник української мови Грінченка