брамка —
Брама, -ми ж. 1) Ворота. Мет. 407. А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся доволі. Чуб. V. 344. Вашу дівчину мов за золоту браму зачинено: і в вічі її не побачиш. МВ. І. 71. 2) «Опушка изъ сафьяна, плиса (вольвета) или смушка». Вас.
Словник української мови Грінченка