впадати —
Впада́ти: — вдиратися, вбігати [23] — раптово вбігати, вриватися, атакувати [52]
Словник з творів Івана Франка
впадати —
впада́ти 1 дієслово недоконаного виду вливатися; вбігати, проникати, потрапляти куди-небудь; набувати певного стану впада́ти 2 дієслово недоконаного виду падати, занепадати
Орфографічний словник української мови
впадати —
[ўпадатие] = упадати -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
впадати —
I (упадати), -аю, -аєш, недок., впасти (упасти), впаду, впадеш, док. 1》 перев. недок.Вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо. || розм., рідко. Пролягати, вести кудись, у щось (про дорогу і т. ін.). || заст. Потрапляти в певні обставини. || розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
впадати —
ВПАДА́ТИ¹ (УПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПА́СТИ (УПА́СТИ), впаду́, впаде́ш, док. 1. перев. недок. Вливатися, втікати в річку, море, озеро і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
впадати —
вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно ..
Фразеологічний словник української мови
впадати —
ВПАДА́ТИ¹ (УПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПА́СТИ (УПА́СТИ), впаду́, впаде́ш, док. 1. перев. недок. Вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах