зась —
зась присудкове слово незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
зась —
виг. 1》 Виражає заперечення чого-небудь, відмови від чогось. || у знач. ім., рідко. 2》 Уживається як присудок у знач. не можна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зась —
зась не можна (м, ср, ст): А тобі цього зась! Шуруй робити уроки! (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
зась —
Зась! виг.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зась —
ЗАСЬ, виг. 1. Уживається при вираженні заперечення чого-небудь, відмови від чогось. — А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа — сказала Мелашка (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
зась —
Зась! меж., выражающее запрещеніе: нельзя! не смѣть! Що попові можна, то дякові зась! Ном. № 1004. Очима їж, а рукам зась! Ном. № 3822. Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Мл. л. зб. 47. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Чуб. V. 1114.
Словник української мови Грінченка